Мічіноекі
Коли ми тільки почали мандрувати «навмання» Японією, ми ще не знали такої корисної штуки, як «мічіно-екі» (michino-eki, 道の駅) — «(при)дорожня станція» в перекладі з японської. Потім, через пару подорожей, ми відкрили для себе це «явище». Ну, а ще потім — пару місяців тому — я зацікавився історією виникнення мічіно-екі і відшукав її в мережі.
Також я виявив, що це чисто японське явище поширюється вже і поза Японією. Наприклад, я натрапив на технічні нотатки до пілотних проектів мічіно-екі в Кенії, В'єтнамі та Китаї. Пілотний проект мічіно-екі у В'єтнамі почався ще 2007-го року. І, як видно, навіть слово це вже приживається в міжнародній аудиторії.
Цілком можливо, що ми не помічали станцій напочатку, бо їх не стільки було в часи наших перших подорожей (2000-2003 роки). Динаміка поширення мічіно-екі серйозна. Почавши з пробних станцій у Ямагучі, Ґіфу та Точіґі в 1991 році, та 103 «пілотних» станцій у 1993му, кількість виросла до 936 у 2010-му, а насьогодні вікіпедія каже, що у 2014 вже було понад 1100 станцій по всій Японії.
Мета дорожніх станцій — мічіно-екі — допомогти розвитку місцевого бізнесу. Задумка була проста і, як виявилося, ефективна.
Отже, що таке мічіно-екі?
Дорожні станції будуються вздовж головних доріг, в основному державного значення («кокудо»), інколи на дорогах префектурного значення («кендо») — мова не йде про стоянки на платних хайвеях, а саме про «шіта-мічі», безкоштовні дороги.
Мічіно-екі завжди вказуються знаками на дорозі з спеціальним логотипом: стилізований будиночок під двома ялиночками і написом 道の駅.
Останнім часом — багато доступної інформації про мічіно-екі: на будь-якій стоянці на хайвеї можна взяти мапу префектури з позначеними усіма станціями цієї префектури, нові навігатори мають пошук по мічіно-екі, не кажучи вже про інтернет. Перед виїздом до Кіото минулого року ми саме так і зробили: відшукали в інтернеті мічіно-екі близько до того місця, куди збиралися і були спокійні за ночівлю.
Типовий вигляд мічіно екі на графіці із розшуканих в інтернеті статей
Кожна мічіно-екі має:
- безкоштовну парковку для машин;
- блок гігієни (туалети);
- блок харчування (ресторани, їдальні, автомати з напоями);
- торгівельний блок: часто це магазин та/або базарчик з місцевими товарами;
- не завжди, але навколо деяких станцій є сяка-така зелена зона.
Часто також на мічіно-екі є інформаційний центр, або хоча б стенд з брошурами про місцеві цікавинки. Власне, з візитів до інформаційних центрів і почалося наше знайомство з мічіно-екі. Завітали на кілька таких станцій, понабиралися інформації, де-інде надибували на свіжі місцеві овочі чи фрукти.
А потім почали помічати, що тут, на станціях також ночують поодинокі рибалки, випадкові мандруючі сімейства та «дальнобійники». Слово «безкоштовна», там де йдеться про парковку, звичайно ж привабливе. Всі мічіно-екі безкоштовні і дозволяють паркуватися 24 години на добу, навіть в таких місцях, як завжди натрамбоване машинами передмістя Кіото.
Інколи інформаційні кімнати не зачиняються на ніч, — якщо повезе, можна перечекати негоду навіть вночі (але в більшості випадків, все-таки, працюють по розкладу: з дев’ятої чи десятої ранку до четвертої-п’ятої вечора).
Але, навіть якщо немає відчинених вночі кімнат, то на переважній більшості мічіно-екі все одно є столи з лавами чи стільцями навколо ресторанів, а біля станцій з зеленою зоною трапляються невеличкі альтанки. Їх, звичайно ж, ніхто на ніч не прибирає, і після зачинення ресторанів всі ці столи-лавки окупуються мандрівниками.
Щодо ночівлі
Мічіно-екі — це переважно багато квадратних метрів заасфальтованої поверхні. Тому мова не йде про те, щоб розставляти намета чи розводити багаття.
Але, наприклад на Шікоку, де мандрівники — це переважно прочани (піші або на велосипедах чи мотоциклах),— не раз бачили розставлені прямо на асфальті одномісні наметики чи сплячих на лавках велосипедистів та готуючих на переносних газових плитах вечерю чи сніданок. З цим нема проблем, єдине — прибрати свого намета та закінчити сніданок до того, як повідчиняються ресторани та базари.
Ну, а в денний час мічіно-екі — це ресторани, щоб пообідати та магазини і базари щоб купити місцевого вирощування овочі/фрукти. Дешевше, ніж в магазинах, і завжди свіжі, тільки з грядки.