В Омії, в префектурі Сайтама є музей бонсай і щороку там проводяться також фестивалі бонсай. Сам музей бонсай знаходиться в парку разом з шінтоїстським храмом Хікава-джінджя (氷川神社 Hikawa-jinja). От туди ми і вирушили: напакували велосипеди спальниками, наметом і одягом, і вирушили зранку в дорогу.
Сам з’їзд бонсаїстів проводиться в двох місцях — власне у музеї бонсай, та в спорткомплексі Сайтама Супер-арена. Трохи пообіді ми під’їхали до Супер-арени і почали звідси. По дорозі ми за звичкою ще з авто-подорожей виглядаємо місця, де б можна на ніч притулити намета і переночувати: з туалетом, водою, ну і щоб не на центральній площі міста, аби зранку по головах не ходили. До речі, вздовж річки Аракава — повно чудових місць, прекрасні спортивні парки, народ на віндсерферах вирулює — річка в цьому місці досить широка.
З’їзд бонсаїстів в Супер-арені — це величезний простір спортивного поля заставлений рядами деревець бонсай і всього, що стосується до бонсай хоча б краєчком — ножиці для обрізання гілок, ґрунт, добрива, глечики і вазони. Тут зібрані експозиції з усієї Японії, з різних клубів бонсай різних префектур і районів. Бонсай один від одного відрізняються як розмірами — від великих дерев, по метру-півтора заввишки, до малюпусіньких з кількох листочків чи квітульочок.
Відрізняються і формою — від дуже правильної конусовидної форми до покручів. Крім самих бонсай, виставляється повно самого звичайного каміння, чи кам’яних міні-садочків, проводяться майстер-класи по формуванню крон і коріння бонсай.
Надивившися бонсай і навколо-бонсайних продуктів на весь залишок свого життя, ми відправилися в онсен, який неподалеко надибав для нас Ґуґл-мапс. Великий спа-комплекс неподалеку, близько трьох кілометрів від станції Омія.
Хікава джінджя
2400 річний шінтоїстський храм Хікава
Ранок почався рано, після ночівлі на лавці в парку, відправилися до храму Хікава, в парку Омія. Власне, цей храм і є тим осередком бонсай, навкололо якого крутиться все бонсайне життя.
Історія храму Хікава налічує вже 2400 років. Він є осередком — головним храмом — колишньої провінції Мусаші і налічує 59 відділень в Токіо та аж 162 підлеглих храми по префектурі Сайтама.
Храм Хікава-джінджя присвячений і поклоняється японському богу Сусаноо (Сусаноо-но-мікото).
Сусаноо-но-мікото — бог літа — був ще тим фруктом, його навіть проганяли з небес на землю, але потім, здається, повернули. Багато чого він натворив, — то з сестрою Аматерасу (богинею Сонця) розсварився. Аматерасу від нього навіть в печеру втекла, від чого на землі наступила повна ніч. Через цю пригоду в Японії і з’явилися, власне, ворота до храмів „торіі” і круглі дзеркала, на які моляться імператори. То ще комусь з богів писка натер. Загалом розглядається релігією шінто, як досить негативний персонаж — гуляка, бешкетун. Але, тим часом, спустившися на землю, він надрав боки восьмиголовому дракону Ямата-но-орочі, і через те Сусаноо став позитивним персонажем.
Але зараз мова трохи не про це. Таблички в храмі Хікава — витяжки з японських хронік,— пояснюють звідкіля взялися в Японії дерева. І заодно пояснюють зв'язок між релігією і біологією, точніше як саме пов'язані бонсай з хмаром Хікава. А, виявляється, що за дерева японцям теж треба дякувати Сусаноо. Як пишуть, він видрав у себе по кілька волосин з голови, бороди і брів і створив з них кедра, кипариса і камфорне дерево. А потім ще видрав пучок у себе з, вибачте, задниці і створив ще одне дерево з такою назвою, що нормальна людина ні вимовити, ні запам’ятати не зможе. Ну і справді, хіба люди скажуть щось добре про народжене з цього місця?
В центральному павільйоні храму Хікава, разом з табличкою, де описується ось ця легенда, вздовж чотирьох стін центрального павільйону виставлені чотверо дерев-бонсай, народжених Сусаноо, а навколо — по периметру — ще з пару десятків різноманітних бонсай.
А з огляду на ранній час, замітаючий листя храмовий служник та тихенькі мовчазні японці відвідувачі храму створюють особливу атмосферу.
Подивіться відео.