Взагалі, якщо бути чесним, то Хоккайдо — це один величезний онсен. Сліди вулканічної діяльності тут знаходяться на кожному кроці. Тут — найбільший в світі (у світі !) кратер непрацюючого (слава тобі, Всевишній!, що поламався!) вулкану. Тут же — найбільше в Японії джерело гарячої вулканічної води. Не знаю, чи правильно називати „джерелом” гаряче булькаюче озеро більш, ніж кілометр в периметрі. Але, так воно є. Сліди вулканічної діяльності на Хоккайдо настільки грандіозні, що їх не помічаєш „неозброєним оком”. Ну, тобто, ти, звичайно, бачиш, що стоїш біля величезного озера (з очами все в порядку). Але без додаткової інформації товаріща Гугла ти не будеш знати, що ось саме це озеро — озеро Кушяро — є найбільшим вулканічним кратером на земній кулі. І тільки потім, звіришившись з гуглом, ти помічаєш, що це озеро якось підозріло має форму майже ідеального кола.
Ця частина розповіді буде про найцікавіші онсени Хоккайдо. Як має бути зрозуміло із вступу: описати всі онсени немає можливості. Просто не вистачить людського життя, щоб їх відвідати, а тим паче розповісти про них. Тому тільки про найцікавіше. А саме:
- про онсен з нафти,
- онсен з болота і
- просто про накращий онсен Японії.
Нафтовий онсен
Ви коли-небудь купалися у нафті? Ну, не те щоб зовсім у нафті, але, наприклад, у гарячій воді „з добавленими нафтопродуктами”. Ні, мова не про бензоколонку з протипожежним басейном біля неї. Мова про онсен.
До суті справи. На Хоккайдо є унікальний онсен, онсенне містечко — Тойотомі онсен. Унікальний у тому сенсі, що у світі онсенів з нафтою існує всього два: ось цей, і ще один десь у Азербайджані. Різниця тільки в тому, що азербайджанський онсен викупає вас у чорній нафті. Сподіваюся, що поруч з тим азербайджанським чорно-нафтовим онсеном є або ванна, або хоча-б гарячий душ, щоб відмитися після такого купання. На відміну від Азербайджану, в Тойотомі ви викупаєтеся у більш-менш прозорій воді, інколи з жовтуватою пінкою на поверхні. Нафта у Тойотомі біла, не чорна. Піна на воді часом нагадує дитячі какашки, але головне пам’ятати, що все це корисно… Судячи з кількості відвідувачів — хоккайдівський нафтовий онсен все ще не дуже „розкручений”. Тут — всього пара готелів і одна чи дві публічних ванн (можливо, навіть одна — ми трохи походили навколо, поки знайшли де було відкрито).
Пишуть, що вода цього типу дуже корисна для людей з алергіями або із захворюваннями шкіри. Але, перш, ніж пірнати в гарячу „нафту”, рекомендується, все-таки, проконсультуватися з лікарем.
Як сюди добиратися? Цікаве питання. Одну з відповідей дає японський майданчик Japantravel. На сторінці, присвяченій цьому онcену, є дві підказки в розділі Access (Доступ): "Найближча станція — Нема станцій поблизу", "Найближча автостоянка — Нема автостоянок поблизу". Фактично, єдиний надійний спосіб добратися до онсену — це власна машина. І гугл-мапс. Тож, хай щастить!
Болотяний онсен
Ви коли-небудь купалися у гарячому болоті? Нє, ну от серйозно. Хто мав можливіть скупатися у гарячому болоті? Ну… чекаю на підняті руки… Ну, нє то нє…
Якщо ще не довелося, то можете використати свій шанс і скупатися у болоті у будь-якому з онсенів Обіхіро.
Унікальність онсенів містечка Обіхіро в тому, що вони органічні. На відміну від переважної більшості мінеральних онсенів Японії. Вода в онсенах Обіхіро, перш ніж потрапити в труби водокачок, проходить не через мінеральні нашарування, а через органічні відклади. Через це вода набуває специфічних властивостей і запаху (ще того!).
Вода до онсенів подається з глибини від 30 до 50 метрів, і, в залежності від глибини, змінюється температура. Чим глибше, тим гарячіше. Але, при цьому, все одно, запах води — болотний. Пояснювальні таблички пишуть, що якість цієї „органічної” води також залежить від кількості „черв’ячків” чи водоростей у ній. Якщо ви помітите, щось таке плаваюче у воді — не лякайтеся. Так треба. Це — корисно.
Ще одна цікавинка онсенів в Обіхіро — це холодні ванни на виході із сауни. На перший погляд — нічого особливого, ванна як ванна. Але, в кожній ванні біля крану висить кружка. А біля кружки — табличка. На табличці надпис, що холодна вода подається сюди прямо з річки Сатцунай, і є питною. Мало того, що питною, але вода в річці Сатцунай визнана найкращою і найчистішою водою серед усіх річок Японії. Крім того, що чиста, вона ще й холоднюча! На той час, коли ми були, при температурі назовні біля ~30 цельсія, вода з річки біля 16, а то й менше.
Під час „гарячого сезону” (туристично-гарячого), як наприклад в час „обону”, Обіхіро перетворюється на туристичну мекку. Нам, загалом, пощастило, — ми двічі потрапили до „справжніх” онсенів. Але якщо ваше щастя вам зрадить, пам’ятайте — не вдасться потрапити в онсен, завжди залишаються в запасі сенто (публічні ванни). В Обіхіро, як нам розказав місцевий експерт, — серед 20+ з чимось сенто — тільки одна ванна, не має натуральної води. Всі інші — хоч і звуться „сенто”, все одно є онсенами. Яка одна з тих „несправжня”, — не знаю, у мене не питайте, спитайте у місцевих. Хай ваше щастя покаже вам.
Тої ночі ми просто заночували у центральному парку Обіхіро (див. на мапі вище). Величезний парк, як для міста такого розміру. З кількома автостоянками. На стоянках ночували десятки таких же, як і ми. Стоянки з водою і з туалетами. Прокинувшися, ми ще проїхалися велосипедами по парку і навколо. Тут же в парку є кілька музеїв і навіть зоопарк. Зранку по всіх доріжках парку бігають білки. Жаль тільки горішків із собою не було.
Ноборібецу онсен
Найкращий онсен Японії. Так нам сказав сам пан Гугл. Не відвідати його ми, звичайно ж, просто не могли.
Онсенне містечко Ноборібецу — досить традиційне. Не варто шукати чогось особливого. Просто — курорт з однією вуличкою ресторанів, раменних, готелів. Зате тут є щось таке особливе, чого нема в інших онсенах: величезне джерело гарячої води. Настільки величезне, що подібного немає по всій Японії. Це джерело і живить все онсенне містечко — водою (окропом) і туристами.
Десь за кілометр від міста знаходиться гаряче озеро, з якого 24/7 тече гаряча вода до міста. Озеро — найбільше джерело вулканічної гарячої води в Японії. Гаряче озеро має понад кілометр по периметру, температурою 50+ градусів цельсія і 22 метри в глибину (не знаю, хто його міряв, я б не захотів тут пірнати).
Від міста до озера і до кількох менших озерець/гейзерів ведуть доріжки. Ці — побудовані над вулканічними полями, дерев’яні стежки, — проходять понад поїденим сірчаними викидами камінням і пихкаючими парою щілинами.
Вздовж стежки від міста до озера, виставлені щити з запитаннями-відповідями (наприклад: "Який периметр гарячого озера?", 100м, 1км, 5км). Поки гуляєш, читаєш запитання, думаєш, через 100 метрів дивишся відповідь на наступному стенді, разом з наступним запитанням. Але наш quiz був трохи spoiled. Наша проблема була в тому, що ми йшли з протилежного напрямку: від озера до міста, від відповідей до запитаннь. Ідеш собі… читаєш відповідь, думаєш, „а що вони хотіли спитати?”, доходиш до наступного стенду: „А! ось воно!!”. Зате коли ми поверталися від міста до озера, то мали свої 100%. Passed!
Від гарячого озера до міста тече гаряча ріка. Там, де вода вже більш-менш терпима, з берега вже можна засунути ноги у чорний гарячий вулканічний пісок і трохи погрітися. Японською це зветься "аші-онсен" - онсен для ніг.
