Перший день подорожі.
21 липня (2002)
Вирушили з дому зранку, і їхали загалом навмання. Знаючи тільки приблизний напрямок руху. Маршрут приблизно такий: 246 дорога ( 国道２４６, тут і далі по тексту див. примітки в словничку) до Ацуґі (厚着), далі ― швидкісна Ацуґі-Одавара, до 国道１, обминули пів-острів Ізу і через гори Хаконе до Шімідзу (清水市). Далі: по 149 дорозі, яка сама-собою перетворюється в 150.
Після Шімідзу раптово натрапили на Тошьоґу-джінджя ― храм Тошьоґу. Несподівано, тому, що після візитів до Нікко (日光) були досить впевнені, що бачили його саме там ☺. Храм Тошьоґу присвячений Токуґава Ієясу і, як водиться, ми були трохи здивовані спершу, коли почули, що Токуґава Ієясу похований тут. Бо теж саме ми чули в Нікко за добрячих кілька сотень кілометрів звідси. То де-ж все-таки він похований? Але тут була запропонована розгадка і розгадка виявляється простою ― і тут, і там похований дух Ієясу, і як зрозуміло було з пояснень, не має великого значення, де поховане тіло. В цьому приморському храмі Тошьоґу, як і в його гірському побратимі є мавзолей-тумба Ієясу, яка за побудовою дуже близько нагадує таку ж саму колону мавзолея в Нікко, тільки трохи меншого розміру.
Храм знаходиться на невисокій горі, але навіть на цій висоті вже відчувається прохолода порівняно з берегом моря. І з кам´яних сходів, які ведуть до храму — табличка біля входу до верхньої частини храму каже, що знизу досюди ведуть 1159 східців — відкривається чудовий краєвид з Тихим океаном прямо перед очима і нескічненими теплицями з суницями ліворуч і праворуч.
Перша ніч принесла чудове відкриття. Починало вже вечоріти, а дорога ще не довела до жодного місця, де-б можна було примостити два намети і вісьмох чоловік. Дорога завела в Яйзу (焼事). Але райони навколо Яйзу виявились непридатними для таких «дикунів» як ми. Хоч покупатись і було де, але поставити намета зовсім ніде. Пляж в Яйзу незважаючи на недикунське оточення ― досить непоганий, з стоянками для машин, доволі просторий і впорядкований.
В таких онсенах можна доволі пристойно переночувати. Плата за онсен помірна, якщо не сказати дешева: дорослі 1тис. йен, діти ― 500 йен. З другої ночі до 9ї ранку ― ще по тисячі з дорослих і дітей. В таких онсенах є завжди кілька ресторанів, які вночі не працюють (якщо, звичайно, не зважати на кілька двометрових газових балонів, що падають на підлогу о другій ночі). Поруч з ресторанами на ніч викладаються купи футонів (матраців), подушок і ковдр, світло в ресторані на ніч вимикається. Кожен бажаючий приходить, бере собі постіль і вкладається спати на підлозі поміж столами. Таким чином проблема ночівлі була з успіхом вирішена. За дві тисячі можна з комфортом переночувати, а заодно й помитись.