Панґлао — невеличкий (найбільша довжина зі сходу на захід біля 17км, завширшки — біля 7км) тропічний острівець на південно-західному краї більшого острова Боголь, входить до провінції Боголь, Філіппіни. Фактично він є ніби продовженням Боголя, бо з’єднаний із „великою землею“ двома мостами через не дуже широку протоку. Порівняно з Боголєм, Панґлао менш освоєний і розвинений, але одночасно й дешевший. Хоча й тут уже достатньо цивілізації. Дороги (всі три) на всьому острові — гарні добротні „бетонки“ цілком придатні для мотоциклів. Насправді доріг більше, ніж три. Є три основні дороги: циркулярна дорога вздовж моря: зі сходу на захід, та в протилежному напрямку (Panglao Island Circumferrential Rd), і ще одна дорога посередині острова (вздовж) — Dauis — Panglao Rd. Крім цього є ще кілька — п’ять чи шість — поперечних доріг, перпендикулярних до центральної.
Для пересування островом доступні кілька видів транспорту. Після найдешевшого автобуса найкращий і найвигідніший із нашого досвіду, це — мотоцикл у прокат. „Моцики“-моторолери можна взяти в оренду або безпосередньо в готелі, або на станціях прокату в популярних місцях (на пляжі Алона бачив кілька таких). Вартість однакова практично скрізь: 500 песо за 24 години, плюс власний бензин. Моторолери здебільшого — автомати, водити їх не набагато складніше за велосипеда. У деяких місцях можуть спитати чи є у вас права й задовольнитися ствердною відповіддю, а в інших можуть попросити показати права й навіть зробити з них копію. Але проблем із моїми японськими правами не було ні там, ні там.
Для „безлошадних“ доступні машини по виклику, місцеві колоритні автобуси „джипні“ (jeepney) або не менш колоритні трицикли.
Трицикл — це по суті звичайний мотоцикл із коляскою, у якому бічна коляска замінена на будку, що накриває й саму коляску і водія з мотоциклом. Всередині цієї будки влаштовані лавки для пасажирів: або в один ряд для двох таких як ми, чи трьох і більше — для худеньких, або навіть дві лавки у два ряди. Ззаду будки — відсік для вантажу, але й у тому відсіку — бачив — може поміститися один-два пасажири. Крім того вантаж можуть перевозити також і на даху будки. Тобто, зі звичайного мотоцикла виходить цілком маршрутка дуже серйозної пасажиропід’ємності. До речі, на сусідньому Боголі переважна конструкція мото-маршруток зовсім інша, але про це далі. Колориту трициклам додає індивідуальний дизайн і „бойова розкраска“ кожної такої будки, з висловлюваннями про Джізуса, про любов і про „keep the distance“.
Стандартна вартість для трицикла аби доїхати з одного місця до іншого — 150 песо. Причому відстань між місцями може варіюватися від кілометра-двох до 5–6 км при одній і тій же вартості в межах острова. Торгуватися треба! Перша відповідь на питання про вартість практично завжди вдвічі вища за реальну. Тож якщо вам треба за день проїхатися більше, ніж у двох напрямках, моцик у прокат явно перемагає трицикл.
„Джипні“ — це така зменшена в перетині, але значно видовжена версія київської маршрутки з повийманими вікнами, з двома поздовжніми лавками вздовж двох бортів і з величезним довжелезним капотом, як у джипа (може від цього й назва?). Єдині пасажирські двері — власне, не двері, а просто отвір — у цю маршрутку знаходяться з задньої частини авто. Їздять на джипні, як сидячи щільно спина-до-спини всередині на лавках, так і висячи по двоє-троє ззаду на сходинці в проході ззаду дверей. Вантажі здебільшого везуться на даху. Бачили джипні, де вантаж був у разів півтора вищий і більший за всю машину. Джипні, безумовно, найдешевший з усіх видів транспорту. Так, якщо дорога від столиці Боголю, Таґбіларану до Алони на трициклі обійдется біля 250 песо, то — як пишуть, — на джипні можна доїхати за ~20. Хоча й дорога займе значно більше часу: джипні можуть зупинятися щоби підібрати чи висадити пасажирів ледь не через кожні пару сотень метрів.
До речі, аеропорт Таґбіларан нещодавно був перенесений з острова Боголь на Панґлао й тепер так і зветься „Аеропорт Панґлао“, але більшість путівників цього ще не відображають. Мало того, коли ми летіли, у наших квитках було написано „Таґбіларан“, а прилетіли в „Панґлао“. Також більшість путівників пишуть, що вартість на міні-вані від аеропорту до готелів на Панґлао складає 500 песо, але з перенесенням аеропорту дорога стала коротшою й дешевшою — 300 песо.
Ще є цілком комфортабельні автобуси, які курсують між аеропортом і готелями. Від аеропорту Панґлао до Алони проїзд коштує біля 14 песо, але дорога на автобусі значно довша — навпростець від Алони до нового аеропорту всього навсього менше кілометра, але автобус іде не по прямій і не головною дорогою, а відвідує всі закутки по дорозі.
