На Шікоку налічується 88 храмів та монастирів, або заснованих Кобо Дайші (Кукай), або до яких він так чи інакше приклав свою руку. Кобо Дайші, закінчивши з монастирями на головному острові Хоншю, в тому числі один з найвідоміших і головний монастир секти Шінґон — монастир Коя-сан, відправився на Шікоку і продовжив свою діяльність тут.
В кінці нашого маршруту на цей день лежав монастир Шьоосанджі, Shōsan-ji (焼山寺)&
Перший із восьмидесяти восьми знаходиться на північно-східному кінці острова — на "вході" з Хоншю, в префектурі Токушіма, біля Наруто. Далі — за стрілкою годинника, намистинками, вдовж берега моря — тільки в Токушімі ланцюжок заходить далеко вглиб острова,— аж до того місця де і починалося — на північно-східному кінці острова, але вже в префектурі Каґава.
Традиційно, подібне паломництво здійснювалося пішки. Пишуть, що для проходу пішки по всьому маршруту, із заходом в кожен з храмів, потрібно від сорока до шестидесяти днів. Загальна довжина маршруту поняд 1200км. Звичайно ж, у нас на подібний ентузіазм не вистачає ні часу, ні настирливості, тому ми машиною відвідали (поки-що) лише один з них, під номером №12 — Shōsan-ji (焼山寺).
Пізніша примітка: далі — більше. Загалом під час подорожі ми відвідали щось трохи більше десятка-чи півтора храмів. Всі вони різні. Деякі — з чудовим морським краєвидом, прямо на березі моря, інші — високо в горах, інколи дуже важкодоступні, ще інші — просто посеред міста. Ми поза будь-якими сумнівами, не «справжні» правовірні прочани, але пам’ять від відвідин храмів залишилася чудова.
В цьому році відзначається 1200 років від початку прочанства в Шікоку. Важко сказати, чи в цьому році — у зв'язку з ювілеєм — більше прочан, ніж звично, чи така ситуація кожного року, але побувавши сьогодні тільки в одному з храмів, ми зустріли тут кілька молодих хлопців-прочан.
На час нашого візиту храм вже було зачинено, і один з хлопців, з яким ми розговорилися, влаштовувався на ночівлю на лавці (без намета і спальника) біля входу до храму. Його мета — вранці, о сьомій, коли відчиниться храм, отримати печатку з цього храму в спеціальній книзі. Повна мета — зібрати всі 88 печаток. На храмовій парковці в цей же час розставляв намета на асфальті ще один такий же. Потім побачили ще кількох. Загалом за час нашого короткого візиту до храму ми зустріли шість молодих хлоців-паломників1.
-
З пізніших наблюдінь: прочан багато. Вздовж усього нашого маршруту — там де він співпадав з пілігрімською дорогою «хенро» — 辺路, — ми зустрічали (поодиноких, парами, або невеликими групами) прочан — як японців, так і «ґайджінів». І на багатьох мічіно-екі під час ночівлі, наша машина стояла поруч з наметиками велосипедистів, або ж велосипедисти-прочани спали тут же поруч на лавках, без наметів. Крім велосипедистів були і мотоциклісти, і поодинокі автомобілісти, і групи на туристиих трейлерах чи автобусах. ↩
Вже поночі, саме зараз, пишу це на "мічіно-екі" Онсен-но-сато Камі-яма (温泉の里神山), і тут недалеко від нас влаштувався на подібну ж ночівлю велосипедист з Йокогами. Він теж уже встиг відвідати чи то сімнадцять, чи то вісімнадцять храмів. Прилетів літаком, сів на велосипед, зупиняється в одномісному наметику в подібних станціях.