День восьмий: Найглибше озеро Японії

Озеро Тазава знаходиться на півночі префектури Акіта, найглибше озеро Японії.

Озеро Тазава знаходиться на півночі префектури Акіта, найглибше озеро Японії. Глибина оз. Тазава — 423 метри, що при досить невеликому розмірі самого озера, відчутна величина.

Цикл «Літо на півночі Японії»

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

подорожіlake TazawaТохокупреф.АкітаsamuraiKakunodate

День восьмий.

Префектура Акіта.

Восьмий день подорожі, понеділок другого тижня.

За тиждень ми встигли подивитися те, що не сподівалися побачити, або про існування чого зовсім собі не уявляли. Але встигли і скорегувати свої плани, оскільки цікавинок на дорозі виявилося значно більше, ніж ми собі чекали. І всі ці цікавинки гальмують наше просування до тої мети, яку ми собі намітили.

Загалом ці наші мандрівки ми плануємо приблизно вибравши напрямок руху: Хокуріку, чи Міе. Чи як цього разу — північ і Аоморі. Але все-таки деякі орієнтири встановлюються.

Так, цього разу уявлялося, що вдасться відвідати Небута мацурі, в Аоморі. Але з огляду на те, де ми зараз і скільки часу залишилося, мабуть цього разу Небута пролітає. (Пост-фактум: Небута таки пролетіла).

Самурайське селище

В Какунодате (角館) знаходиться невеличке самурайське поселення. Кілька вуличок, що місцевими називаються „Маленьким Кіото“ — є далеко не першим „Маленьким Кіото“, що ми зустрічали мандруючи по Японії. Садиби заселені стародавніми самурайськими родинами. Деякі з садиб діють, як невеличкі музеї. Екскурсії по таких садибах проводять самі, власне, нащадки самураїв.

Озеро Тазава (田沢湖) (Тазава ко)

Озеро Тазава знаходиться на півночі префектури Акіта, це - найглибше озеро Японії. Глибина оз. Тазава — 423 метри, що при досить невеликому розмірі самого озера, досить відчутна.

Озеро — вулканічного походження, утворене в кратері вулкану. Також до недавнього часу залишалося одним з найчистіших озер Японії. Вода в озері все ще кришталево чиста і можна в деталях розглядати пісчане дно на кілька метровій глибині, але через спорудження греблі для гідро електро станції в 1940х роках і через кислотні витоки від сірчаних ванн Тазава онсену, деякі місцеві сорти риб зникли з озера.

Позитивна відмінність озера від багатьох інших гірських озер в Японії — це кілька пісчаних пляжів, де можна купатися. Пляжі не надто великі, і не дотягують до Вайкікі, але відсутнсть розмаху компенсується відсутністю людей. В найсезонніший час — літніх канікул — тут, м'яко кажучи було не велелюдно. Хоча зі слів робітника пляжу під час обону на цьому невеликому клаптику піску збирається понад п'ять сотень пляжників.


Зупинятися з машиною чи наметом можна в кількох авто-кемпінгах навколо озера, але якщо мета — просто переночувати до ранку (як було з нами), то цілком можливо зупинитися на одній з невеличких стоянок, обладнаних водою і туалетами, яких тут доволі.

З берегів озера відкриваються мальовничі краєвиди. Оскільки озеро загалом невелике, то чудово видно гірські кряжі на протилежному боці озера. Також, судячи з нічного пейзажу, місця навколо озера не густо заселені, оскільки вогні поселень можна перелічити по пальцях однієї руки. І це дійсно виявилося так, коли ми наступного дня об'їхали озеро по колу — всього в кількох місцях є сякі-такі туристські принади, а міст і сіл практично немає.

Навколо озера

На наступний день погода не вдалася, і замість купання в озері ми вирішили об'їхати його машикою і подивитися місцеві принади. Їх тут є кілька, але досить цікавих.

Шінтоїстський храм і міст бажань

За кілька кілометрів від того місця, де ми стояли, є невеличкий храмчик. Нічого особливого — таких сотні. Але привабило не це, а кілька місць навколо храму.

На схемі біля храму позначені: міст бажань і камінь бажань.

З пояснень випливає, що потрібно спочатку піднятся в гору до містка. Тут записати своє побажання і потім прямувати до каменя побажань. Тому, хто виконав процедуру, подарується виконання цього бажання.

Але все-таки, як показує похід до каменя бажань, гроші не всесильні і одними хабарями всі бажання не здійсниш.

Треба ще прикласти свої власні фізичні зусилля. Дорога до містка хоч і недалека — якихось сотня метрів — але здирається вгору доволі крутими сходами і піт починає не те, щоб заливати очі, але відчутно проступає. І такі ж сотня метрів ще далі від містка до каменя.

Бажання зароблене своїми власними ногами і вланим потом.

Тацуко хіме сама

たつこ姫様 (Принцеса Тацуко) — популярна особа на берегах озера Тазава. Вона зустрічається на плакатах і листівках, і, здається, є чимось типу талісмана озера. Біля шінтоїстського храму з мостком бажань вона втілена у статуї русалоньки з хвостом. А от ще через кілька кілометрів, стоїть інший храм, біля якого вона ж, але вже без хвоста, з ногами і пофарбована золотою фарбою. Власне, ця статуя — вона стоїть в воді за кілька метрів від берега — і зображена на численних піар-матеріалах.

 

Сюди, до цієї статуї, привозять цілими автобусами екскурсантів, щоб сфоткатися з самою „принцесою“ а заодно і погодувати рибок. Їх (рибок) тут — прорва, як і екскурсантів. Риба просто кишить біля берега. А якщо просто всунути в воду руку, просто б'ється спинами і плавниками.


Далі буде.  

Коментарі

comments powered by Disqus

Цикл «Літо на півночі Японії»

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13