Джерело Дракона, Рюсендо

Покинута станція Іваідзумі і драконяче джерело в печері Рюсендо.

Від розповіді дядечка повіяло чимось знайомим українським. Залізнична станція Іваізумі вже не працює більше трьох років. Ще до великого землетрусу десь по дорозі зруйнувалася колія, і її ще не поремонтували.

Цикл «Літо на півночі Японії»

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

подорожіісторіяtrainТохокупреф.Акітапечерапечера Рюусендоwater springретро

Рюсендо, 龍泉洞 — може перекладатися, як „печера китайського дракона, з джерелом“.

Дракони люблять темряву і чисту воду, тож селяться переважно в печерах з джерельною водою. Річка, що витікає з печери, на протязі років „розпиляла“ гору надвоє і під ногами в нас, хоч і непомітно на око, простує донизу на багато метрів. Джерело, витікаюче з печери Рюсендо занесене до сотні найчистіших джерел Японії.

Рюсендо, 龍泉洞 — може перекладатися, як „печера китайського дракона, з джерелом“.

Про печеру і джерело і так всім зрозуміло, а от щоб і про дракона теж не забували, біля входу — його статуя.

Але про печеру трохи далі, спочатку — про станцію


Станція Іва-ідзумі

На під’їзді до печери ми цілком випадково забрели на станцію Іва-ідзумі. Випадково — бо, не знаючи точної адреси „драконячої печери“, поставили навігатора на найближчу залізничну станцію. І чисто випадково на неї зайшли, ще більш випадково занурившись на кілька хвилин у трохи історії.

Іва-ізумі — абсолютно нічим не видатна станція, яких сотні і тисячі по Японії. Але…

Зупинили машину біля станції, розім’яти ноги кілька хвилин. Пустельна автобусна зупинка перед станцією… Нічого дивного, ще рано… Заходжу до пустельної станції — теж нікого… Ще рано… Просто так, від нічого робити, виходжу на порожню платформу попродавати витрішки. Погляд ліворуч — колія заросла величезними кущами. „Ну, значить — це кінцева станція“ — думаю собі, переводячи погляд праворуч, де … колія заросла величезними кущами … ?</em>

Станційне ретро

Історія виявилася в тому, що станція вже не працює більше трьох років. Бо десь там по дорозі — зауважу, ще до великого землетрусу — зруйнувалася колія, і її ще не поремонтували. Зізнаюся, від розповіді дядечка повіяло чимось знайомим українським. Іваізумівський вуйко зніс до станції купу всякої екзотики 30-60х років вже минулого сторіччя, і тепер він там посиджує, розважаючи таких нечастих відвідувачів. Хоча, можливо, цей музейчик існував іще тоді, коли станція працювала.

Поки ми це розпитували в японця (єдиного, хто в цей час був на станції), він пожвавився, дістав десь з купи раритетів тридцятисантиметровий вініл з записом „The Ventures“, без сумніву найпопулярнішої американської групи в Японії і зіграв нам на раритетному програвачі…


Печера дракона

Дракони люблять темряву і чисту воду, тож селяться переважно в печерах з джерельною водою. Науково перевірений факт. Звідси і назва.

І ще вони люблять постійну температуру, тож температура в печері Рюсендо тримається без змін на протязі всього року — біля 13°C ближче до входу, і 10,4°С в дальному кінці печери. Зайшовши до печери, починаєш труситися з холоду відразу від входу, зате на виході від усієї душі радієш страшенній вісімнадцятиградусній спеці.

Сталактити і сталагміти (одні з них звисають, інші ростуть з підлоги — хто звідки я ніяк не запам'ятаю) утворюють місцями щось подібне до скульптур: Джізо чи навіть Венери Мілосської.

Джізо (фото 2) і статуя Венери (3) – до ориґіналу подібна в основному відбитими руками.

Пишуть, що річка, яка витікає з печери, на протязі років „розпиляла“ гору надвоє. Тож тепер протікає по каньйону поміж двома горами, які раніше були однією. Всередині печери ця історія здається правдивою, бо сама печера є „каньйоном навпаки“ — розрізає гору ізсередини вузькою щілиною. Ширша частина щілини внизу, попід мостками для туристів протікає — ні, вирує — та сама ріка. Завширшки десь із від півтора до трьох-п’яти метрів місцями. А поступово звужена догори розщелина уходить вгору на кілька десятків метрів.

Але так само і річка під ногами в нас, хоч це і не дуже помітно на око, — простує донизу на багато метрів, в деяких місцях на десятки. В одному місці висить табличка і розказує, що це найглибша частина ріки, де глибина 38 метрів від поверхні води до дна. Десь там біля дна світить ліхтар, і тільки завдяки ліхтарю стає зрозумілою глибина.

Вода — кришталево чиста, щоб відвідувачі в цьому не сумнівалися, це джерело з печери Рюсендо занесено до переліку сотні найкращих і найчистіших джерел Японії. Не завадить набрати баночку-другу на дорогу…

Ну а все інше — це підсвітка.

Світлодіодні підсвілювачі там і тут створюють пейзажі.

Коментарі

comments powered by Disqus

Цикл «Літо на півночі Японії»

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13